Абсцес

Абсцес схема

Схематичне зображення абсцесу

Абсцес (лат. abscessus — нарив) – гнійне запалення тканин з їх розплавленням і утворенням гнійної порожнини, може виникати в підшкірній клітковині, м’язах, кістках, а також в органах або між ними. Абсцес може виникати як самостійно, так і як ускладнення іншого захворювання (пневмонія, травма, ангіна – заглотковий абсцес). Розвиток абсцесу пов’язано з потраплянням в організм гноєутворюючих мікроорганізмів через пошкодження шкіри чи слизових оболонок або із занесенням збудника по кровоносним і лімфатичних судинах з іншого гнійного вогнища. Захисна реакція організму проявляється в утворенні капсули, що обмежує абсцес від здорових тканин.

Збудником абсцесів і флегмон є змішана мікрофлора з переважанням стрептококів і стафілококів в комплексі з кишковою та іншими видами паличок. В останні роки доведена значна роль анаеробів, бактероїдів і клостридій у розвитку абсцесів і флегмон, а також асоціації аеробної та анаеробної інфекції. У деяких випадках гній, одержаний при розтині абсцесів і флегмон, не дає росту мікроорганізмів на звичайних поживних середовищах, що свідчить про збудників, не характерних для даних захворювань, яких не можна виявити звичайними методами дослідження. Цим в певній мірі можна пояснити значну кількість абсцесів і флегмон з атиповим перебігом. Абсцес може сформуватися не тільки в м’яких тканинах (підшкірній жировій клітковині, м’язах), але і в багатьох органах, при цьому слід відрізняти гнійник від емпієми – нагноєння, що утворюється в уже існуючій анатомічній порожнині. Наприклад, емпієма плеври – запалення плевральної порожнини з утворенням в ній гнійного вмісту. Кардинально відрізняється абсцес і від флегмони – розлитого гнійного запалення, коли капсула відсутня, чітких меж немає і шкідливі мікроорганізми вільно захоплюють поблизу розташовані здорові тканини. На малюнку: абсцес правої легені. Найчастіше хірурги стикаються з абсцесом м’яких тканин, при якому збудником патологічного процесу є така неспецифічна мікрофлора як стафілококи, але іноді при мікробіологічному дослідженні у гної виявляють стрептококів, протеїв, кишкову або синьо-гнійну паличку, клостридій та анаеробних бактерій або їх суміш. Щодо абсцесів внутрішніх органів можна сказати, що мікроби потрапляють в тканини, як правило, з первинного вогнища гематогенним, лімфогенним (з током крові або лімфи) або висхідним шляхом по природним протокам. Так, бактеріальний абсцес печінки, формується або при занедбаності патогенної флори вгору по жовчних протоках, або при її поширенні по кровоносних судинах при запальних захворюваннях органів черевної порожнини.

Причинами абсцесів також можуть бути:

  • • Мікротравми шкіри;
  • • Поширення інфекції з навколишнього гнійного вогнища (при фурункульозі, карбункульозі,  ангіні, перитоніті);
  • • Нагноєння гематоми (при черепно-мозковій травмі); • Інфікування кісти (в підшлунковій залозі, мозку);
  • • Введення в сідничний м’яз концентрованих розчинів лікарських препаратів (антибіотиків, сульфату магнію та ін.)

Остання причина – ін’єкція, викликає розвиток асептичного гнійника з зоною некрозу (загибелі) ділянки тканини, куди спрямовуються захисники-лейкоцити, що поглинають і розплавляють мертві клітини, але саме вони і є субстратом для утворення абсцесу. При цьому інфікування відсутнє, тобто всі заходи асептики і антисептики дотримуються.

АБСЦЕС КЛАСИФІКАЦІЯ

абсцес підборіддя

Абсцес підборіддя

За тривалістю перебігу розрізняють абсцес гострий і хронічний.

По локалізації (ураженого органу або тканини) він підрозділяється на:

  •  Абсцес м’яких тканин (у м’язах, жировій клітковині, холодний абсцес при кістковому туберкульозі);
  •  Абсцес аппендікулярний (ускладнення гострого апендициту – гнійник, що містить червоподібний відросток) ;
  •  Абсцес Бецольда (глибокий гнійник під шийними м’язами);
  •  Абсцес головного мозку (в мозковій речовині);
  •  Абсцес легені (некроз тканини легені з утворенням порожнин);
  •  Заковтувальний абсцес (ускладнення гострої інфекції – гнійне запалення лімфатичних вузлів і заглоткового простору);
  •  Абсцес малого тазу (близько прямої кишки);
  •  Абсцес міжкишкових (між петлями кишковика та черевної стінки);
  •  Абсцес паратонзілярний (біля піднебінної мигдалини – ускладнення флегмонозної ангіни);
  •  Абсцес печінки (амебний і бактеріальний);
  •  Абсцес піддіафрагмальний (під діафрагмою в результаті травм, хірургічних втручань і запалення);
  • Абсцес спинальний епідуральний (клітковини, зовнішньої оболонки спинного мозку).

Як діагностувати і як виявляє себе це захворювання?

Неодмінним чинником успішного лікування абсцесу є його рання діагностика на тому етапі, на якому ще не утворилася нориця і в патологічний процес не долучився сусідній орган. Це можливо лише при своєчасному зверненні до кваліфікованого хірурга при найменшій підозрі на наявність у вас апостеми. Постарайтеся розпізнати поверхневий абсцес, адже зробити це нескладно за класичними ознаками запалення: почервоніння шкіри що злегка підноситься над припухлим утворенням, підвищення місцевої температури і болючості при обмацуванні. Однак існує і холодний абсцес для якого не типові всі вище перераховані прояви окрім припухлості. Приклад туберкульоз, при якому вирішальну роль відіграє активізація в організмі палички Коха (мікобактерії туберкульозу). При скупченні в нариві достатньої кількості гною визначається симптом флуктуації – легке коливання при доторкуванні. Якщо у абсцесу товсті стінки, розмір невеликий, а розташований він глибоко, то лікар зможе виконати діагностичну пункцію товстою голкою, отримати гній і відправити його на бактеріологічне дослідження для визначення виду збудника та його чутливості до антибіотиків. Особливо необхідна пункція при підозрі на абсцес печінки, малого таза, задньої стінки глотки і паратонзілярний нарив. Доповнює діагностику рентгенівський знімок (легень, органів черевної порожнини) з округлим затемненням на ньому. Існує ймовірність виникнення абсцесу як на шкірі, так і на будь-якому органі або в тканинах. Складніше всього діагностувати абсцеси внутрішніх органів, набагато легше – видимі зовні абсцеси розташовані в дермі, в м’язах чи в клітковині під шкірою.

АБСЦЕС – ПРОЯВИ

саморозкриття абсцесу пітікуння гнійних мас з некротизованої ділянки шкіри

Абсцес який самостійно розкрився

Симптоми абсцесу збігаються з типовими проявами гнійно-запальних процесів, незалежно від місця їх розташування. Як правило, це загальна слабкість, нездужання, висока температура тіла (в особливо важких випадках до 41 °). Завершальною фазою формування абсцесу нерідко є його мимовільний розрив, що приводить до виходу гною. При поверхневих абсцесах гній виходить назовні у зовнішнє середовище і в разі повного очищення нарив втрачає об’єм, і за відсутності негативних впливів, з часом перетворюється в рубець. Іноді абсцес протікає з переважанням ознак інтоксикації і тоді виникають певні труднощі у виявленні причини такого важкого стану: чи то справа у всмоктуванні в кров токсичних продуктів розпаду тканин з вогнища ураження, чи то сталася генералізація інфекції, тобто збудник потрапив в кров і у пацієнта починається сепсис. Питання вирішують оперативно: розсіченням гнійника. Якщо явища інтоксикації після висічення і дренування абсцесу зникають, тоді небезпеки немає. Якщо залишаються – потрібні термінові заходи з діагностики та лікування сепсису. Слід також зазначити, що, незважаючи на те, що в симптомах різних абсцесів багато спільного, все ж клінічні прояви хвороби дуже сильно залежать від локалізації процесу. При абсцесі легені хворого мучить сильний кашель з жовтою мокротою, гнійник в мозку може давати неврологічну симптоматику аж до втрати свідомості і коми, а амебний абсцес печінки виявить себе болями в правому підребер’ї і блювотою.

АБСЦЕС  – ЛІКУВАННЯ

Абсцес операція

Операція розкриття абсцесу

Переважна більшість абсцесів, згідно з принципом гнійної хірургії «Ubi pus, ibi evacua» – «де є гній, там розтин», не втратило свого значення з часів Гіппократа, підлягають оперативному лікуванню. Тобто здійснюється розтин гнійника, промивання його порожнини і постановка дренажу або повне висічення абсцесу разом із капсулою, щоб уникнути хронізації процесу. Лікування після розтину абсцесу таке ж, як і лікування гнійних ран. Хворим забезпечують повноцінне збалансоване харчування, їм може бути показано переливання препаратів крові, кровозамінників. Антибіотики призначають з урахуванням чутливості до них мікрофлори. Використовують засоби специфічної терапії – стафілококовий анатоксин, специфічний гамма-глобулін. При абсцесах, що розвинулися на тлі цукрового діабету, необхідна корекція порушеного обміну речовин.

При підозрі на абсцес внутрішніх органів хворі підлягають терміновій госпіталізації в хірургічне відділення. При деяких абсцесах, наприклад печінки, легені, іноді проводять пункцію з аспірацією гною і подальшим введенням в порожнину абсцесу антибіотиків, ферментних препаратів. Резекцію органа (наприклад, легені) разом з абсцесом як радикальний метод лікування застосовують тільки при хронічних абсцесах. При сформованих абсцесах головного мозку з добре вираженою капсулою можливе видалення абсцесу разом з його капсулою. Прогноз при своєчасно розпочатому лікуванні поверхнево розташованих абсцесів, легко доступних для оперативного втручання, в більшості випадковий сприятливий. При пізно виконаній операції, неадекватному дренуванні абсцесу можливі перехід процесу в хронічну форму і генералізація інфекції.Деякі побоюються хірургічного втручання і вдаються до самостійних засобів «народним» методам лікування що зазвичай лише погіршує ситуацію.

Пам’ятайте, компреси, мазь Вишневського та Левомеколь тільки підсилять нагноєння і підвищать ризик потрапляння мікробів в кровоносне русло, тобто ризик розвитку сепсису.

Знаходяться сміливці, які намагаються проколоти або розкрити абсцес в домашніх умовах – це небезпечно і призводить до зараження крові і поширення запалення. На дворі XXI століття, давайте будемо розумними і, не займаючись самолікуванням, відразу звернемося до лікаря.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

 

Наші філії Подзвонити Спитати хірурга