Абсцес

Загальна інформація

Абсцес схема

Схематичне зображення абсцесу

Абсцес (лат. abscessus — нарив) – гнійне запалення тканин з їх розплавленням і утворенням гнійної порожнини, що виникає в підшкірній клітковині, м’язах, кістках, а також в органах або між ними. Абсцес може виникати як самостійно, так і в якості ускладнення іншого захворювання (пневмонія, травма, ангіна). Розвиток абсцесу пов’язаний з потраплянням в організм гноєтвірних мікроорганізмів через пошкодження шкіри чи слизових оболонок, або із занесенням збудника у кровоносні та лімфатичні судини з іншого гнійного осередку. Захисна реакція організму проявляється в утворенні капсули, що обмежує абсцес від здорових тканин.

Причини абсцесу

Збудником абсцесів і флегмон є змішана мікрофлора з переважанням стрептококів і стафілококів в комплексі з кишковою та іншими видами паличок. В останні роки доведена значна роль анаеробів, бактероїдів і клостридій у розвитку абсцесів і флегмон, а також асоціації аеробної та анаеробної інфекції. У деяких випадках гній, одержаний при біопсії абсцесів і флегмон, не дає росту мікроорганізмам на звичайних поживних середовищах, що свідчить про збудників, не характерних для даних захворювань, яких не можна виявити звичайними методами дослідження. Цим в певній мірі можна пояснити значну кількість абсцесів і флегмон з атиповим перебігом.

Абсцес може сформуватися не тільки в м’яких тканинах (підшкірній жировій клітковині, м’язах), але і в багатьох органах. При цьому слід відрізняти гнійник від емпієми – нагноєння, що утворюється в уже існуючій анатомічній порожнині. Наприклад, емпієма плеври – запалення плевральної порожнини з утворенням в ній гною.

Кардинально відрізняється абсцес і від флегмони – розлитого гнійного запалення, коли капсула відсутня, чітких меж немає і шкідливі мікроорганізми вільно захоплюють розташовані поблизу здорові тканини.

Найчастіше хірурги стикаються з абсцесом м’яких тканин, при якому збудником патологічного процесу є така неспецифічна мікрофлора як стафілококи, але іноді при мікробіологічному дослідженні у гної виявляють стрептококів, протеїв, кишкову або синьо-гнійну паличку, клостридій та анаеробних бактерій або їх суміш.

Щодо абсцесів внутрішніх органів можна сказати, що мікроби потрапляють в тканини найчастіше з первинного осередку гематогенним, лімфогенним (з током крові або лімфи) або висхідним шляхом природними протоками. Так, бактеріальний абсцес печінки формується при занедбаності патогенної флори – вгору по жовчних протоках, або (при її поширенні кровоносними судинами) – внаслідок запальних захворювань органів черевної порожнини.

Причинами абсцесів також можуть бути:

  • Мікротравми шкіри;
  • Поширення інфекції з навколишнього гнійного осередку (при фурункульозі, карбункульозі, ангіні, перитоніті);
  • Нагноєння гематоми (при черепно-мозковій травмі);
  • Інфікування кісти (в підшлунковій залозі, мозку);
  • Введення в сідничний м’яз концентрованих розчинів лікарських препаратів (антибіотиків, сульфату магнію та ін.)

Згадані останніми ін’єкції концентрованих розчинів призводять до розвитку асептичного гнійника з зоною некрозу (загибелі) ділянки тканини, куди спрямовуються захисники-лейкоцити, що поглинають і розплавляють мертві клітини, але саме вони і є субстратом для утворення абсцесу. При цьому інфікування відсутнє, адже всі заходи асептики і антисептики дотримуються.

Симптоми абсцесу

саморозкриття абсцесу пітікуння гнійних мас з некротизованої ділянки шкіри

Абсцес який розкрився самостійно

Симптоми абсцесу збігаються з типовими проявами гнійно-запальних процесів, незалежно від місця його розташування. Найчастіше симптомами є загальна слабкість, нездужання, висока температура тіла (в особливо важких випадках – до 41°). Завершальною фазою формування абсцесу нерідко є його безконтрольний розрив, що призводить до виходу гною.

При поверхневих абсцесах гній виходить назовні у довкілля. В разі повного очищення нарив втрачає об’єм, і за відсутності негативних впливів, з часом перетворюється в рубець.

Іноді абсцес протікає з переважанням ознак інтоксикації і тоді виникають певні труднощі у виявленні причини такого важкого стану: справа може полягати у всмоктуванні в кров токсичних продуктів розпаду тканин з осередку ураження, або в генералізації інфекції, коли збудник потрапляє в кров, і у пацієнта починається сепсис.

Проблему вирішують оперативно: розсіченням гнійника. Якщо явища інтоксикації після висічення і дренування абсцесу зникають, тоді небезпеки немає, якщо залишаються – потрібні термінові заходи з діагностики та лікування сепсису.

Слід також зазначити, що, незважаючи на спільні симптоми різних видів абсцесу (див. нижче), клінічні прояви хвороби дуже сильно залежать від локалізації процесу. При абсцесі легені хворого мучить сильний кашель з жовтою мокротою, гнійник в мозку може давати неврологічну симптоматику аж до втрати свідомості і коми, а амебний абсцес печінки виявляє себе болями в правому підребер’ї і блювотою.

Види абсцесу

абсцес підборіддя

Абсцес підборіддя

За тривалістю перебігу розрізняють абсцес гострий і хронічний.

За локалізацією (ураженого органу або тканини) виокремлюють:

  • Абсцес м’яких тканин (у м’язах, жировій клітковині, холодний абсцес при кістковому туберкульозі);
  • Абсцес аппендікулярний (ускладнення гострого апендициту – гнійник, що містить червоподібний відросток) ;
  • Абсцес Бецольда (глибокий гнійник під шийними м’язами);
  • Абсцес головного мозку (в мозковій речовині);
  • Абсцес легені (некроз тканини легені з утворенням порожнин);
  • Заковтувальний абсцес (ускладнення гострої інфекції – гнійне запалення лімфатичних вузлів і заглоткового простору);
  • Абсцес малого тазу (близько прямої кишки);
  • Абсцес міжкишковий (між петлями кишковика та черевної стінки);
  • Абсцес паратонзілярний (біля піднебінної мигдалини – ускладнення флегмонозної ангіни);
  • Абсцес печінки (амебний і бактеріальний);
  • Абсцес піддіафрагмальний (під діафрагмою в результаті травм, хірургічних втручань і запалення);
  • Абсцес спинальний епідуральний (клітковини, зовнішньої оболонки спинного мозку).

Як діагностувати і як виявляє себе це захворювання?

Неодмінним чинником успішного лікування абсцесу є його рання діагностика на тому етапі, коли ще не утворилася нориця і в патологічний процес не долучився сусідній орган. Це можливо лише при своєчасному зверненні до кваліфікованого хірурга при найменшій підозрі на наявність апостеми. Важливо розпізнати поверхневий абсцес, адже зробити це нескладно за класичними ознаками запалення: почервоніння шкіри, що злегка підноситься над припухлим утворенням, підвищення локальної температури і болючість при обмацуванні.

Однак існує і холодний абсцесс, для якого не типові всі вище перераховані прояви окрім припухлості. Прикладом є туберкульоз, при якому вирішальну роль грає активізація в організмі палички Коха (мікобактерії туберкульозу).

При скупченні в нариві достатньої кількості гною визначається симптом флуктуації – легке коливання при доторкуванні. Якщо у абсцесу товсті стінки, розмір невеликий, а розташований він глибоко, то лікар зможе виконати діагностичну пункцію товстою голкою, отримати гній і відправити його на бактеріологічне дослідження для визначення виду збудника та його чутливості до антибіотиків. Особливо необхідна пункція при підозрі на абсцес печінки, малого таза, задньої стінки глотки і паратонзілярний нарив. Доповнює діагностику рентгенівський знімок (легень, органів черевної порожнини) з округлим затемненням на ньому.

Існує ймовірність виникнення абсцесу як на шкірі, так і на будь-якому органі або в тканинах. Складніше всього діагностувати абсцеси внутрішніх органів, набагато легше – видимі зовні абсцеси розташовані в дермі, в м’язах чи в клітковині під шкірою.

Лікування абсцесу

Абсцес операція

Операція розкриття абсцесу

Переважна більшість абсцесів лікується згідно з принципом гнійної хірургії «Ubi pus, ibi evacua» – «де є гній, там розтин»>. Дане прислів’я не втратило свою актуальність з часів Гіппократа. Тобто здійснюється розтин гнійника, проводиться промивання його порожнини і постановка дренажу, або повне висічення абсцесу разом із капсулою для уникненняти хронізації процесу.

Лікування після розтину абсцесу таке ж, як і лікування гнійних ран. Хворим забезпечують повноцінне збалансоване харчування, їм може бути показане переливання препаратів крові, кровозамінників. Антибіотики призначають з урахуванням чутливості до них мікрофлори. Використовують засоби специфічної терапії – стафілококовий анатоксин, специфічний гамма-глобулін. При абсцесах, що розвинулися на тлі цукрового діабету, необхідна корекція порушеного обміну речовин.

При підозрі на абсцес внутрішніх органів хворі підлягають терміновій госпіталізації в хірургічне відділення. При деяких абсцесах, наприклад печінки, легенів, іноді проводять пункцію з аспірацією гною і подальшим введенням в порожнину абсцесу антибіотиків, ферментних препаратів. Резекцію органа (наприклад, легені) разом з абсцесом як радикальний метод лікування застосовують тільки при хронічних абсцесах.

При сформованих абсцесах головного мозку з добре вираженою капсулою можливе видалення абсцесу разом з його капсулою.

Прогноз при своєчасно розпочатому лікуванні поверхнево розташованих абсцесів, легко доступних для оперативного втручання, в більшості випадковий сприятливий. При пізно виконаній операції, неадекватному дренуванні абсцесу можливі перехід процесу в хронічну форму і генералізація інфекції.

Деякі люди побоюються хірургічного втручання і вдаються до самостійних засобів «народним» методам лікування що зазвичай лише погіршує ситуацію.

Пам’ятайте: компреси, мазь Вишневського та Левомеколь тільки підсилять нагноєння і підвищать ризик потрапляння мікробів в кровоносне русло, тобто ризик розвитку сепсису.

Знаходяться сміливці, які намагаються проколоти або розкрити абсцес в домашніх умовах – це небезпечно і призводить до зараження крові і поширення запалення!

У вас є питання?

Отримати детальну інформацію про послуги і ціни і записатися на прийом ви можете цілодобово за телефонами 095-33-65-474 та 068-040-999-7

Інформацію про розташування нашої клініки і схему проїзду ви знайдете в розділі Контакти.

записатися на прийом